Одне натискання кнопки на бічній панелі — і простір навкруги освітлюється яскравим світлом. Ми настільки звикли до ручних джерел освітлення, що рідко замислюємося, як починалася їхня історія та хто винайшов ліхтар. А тим часом шлях від гасової лампи до першого електричного ліхтаря зайняв лише п'ять десятиліть бурхливого технічного прориву!

На Fonarik.ua ми відправимось у подорож в минуле, щоб зрозуміти, як зародилась ідея кишенькового ліхтарика.

Хто винайшов перший електричний ліхтар

Розвиток сучасного освітлення пройшов довгий шлях від відкритого вогню до компактних світлодіодів. Все почалося з масляних смолоскипів і свічок, потім з'явилися гасові лампи, на зміну яким прийшло газове світло. Пізніше було винайдено лампу розжарювання, а за нею — портативні ліхтарі, які ми використовуємо щодня.

Світлодіодні ліхтарі виглядають зовсім інакше, ніж їх попередники, — вони легші, яскравіші та енергоефективніші. Але саме перші аналоги на електриці стали кроком у бік мобільного світла. Вони започаткували цілу епоху, в якій ми більше не залежимо від стаціонарних джерел освітлення. І щоразу, вибираючи ліхтарі на Fonarik, ми — хай і несвідомо — продовжуємо цю дивовижну історію світла.

Історія ліхтарів до появи електрики

До виникнення електрики людство освітлювало своє життя за допомогою вогню — найдавнішого джерела світла. Близько 70000 років тому люди почали використовувати смолоскипи — дерев'яні палиці, обмазані смолою або жиром. До 3000 до н.е. у Стародавньому Єгипті та Месопотамії з'явилися перші масляні лампи з глини: у них заливали тваринний жир або оливкову олію та підпалювали гніт. Це було вже стабільніше та довговічніше джерело світла.

У Стародавній Греції та Римі (VII–I ст. до н.е.) масляні лампи стали повсюдними: бронзові, теракотові, з кришками та орнаментами, вони використовувалися як у побуті, так і в громадських місцях. У Середні віки, починаючи з V століття н.е., широкого поширення набули свічки — спочатку з жиру (салу), потім з воску. Бджолиний віск коштував дорого, тому свічки тривалий час залишалися предметом розкоші, доступним лише знаті та представникам церкви. Олійні лампи продовжували використовуватися, особливо у Південній Європі та на Близькому Сході.

У 1853 році польський хімік Ігнацій Лукасевич удосконалив технологію дистиляції нафти та створив першу гасову лампу. Вона горіла яскравіше, була дешевшою у виробництві та безпечнішою в експлуатації. Вже в 1860-х роках гасові лампи стали основним джерелом світла в будинках, на вулицях та навіть у шахтах по всій Європі та Америці. Їх конструкція дозволяла регулювати висоту полум'я та забезпечувала стабільно тривале горіння.

Водночас, з кінця XVIII століття, почався розвиток газового освітлення, і старовинні ліхтарі на газі вперше освітили вулицю в Лондоні. До 1820-х років газове освітлення з'явилося в Парижі та Берліні, а до 1850-х стало стандартом для більшості великих міст Європи. Воно потребувало складної інфраструктури, але надало стабільне та потужне світло для вулиць, театрів та робочих зон. Саме в цей період, на рубежі 1870-1880-х років, людство підійшло до порога нової ери — відкриття електричної лампи.

Як з'явилася електрична лампа

Історія електричної лампи почалася з винаходу «вольтового стовпа» Алессандро Вольта в 1799 році: постійний струм дав можливість проводити досліди з розжарюванням провідників. Вже в 1802 році британець Хамфрі Деві отримав за допомогою «полум'яної дуги» яскравий спалах між вугільними електродами, а в 1813 році продемонстрував повноцінну дугову лампу в Королівському інституті.

Світло було сліпуче яскравим, але струм вимагав громіздких батарей, електроди швидко згоряли, тому про побутове застосування не було й мови. Однак дугові лампи стали першою робочою демонстрацією того, що електрика може замінити вогонь.

Завдання зробити світло довговічним вирішувала ідея розжарювання у вакуумі. 1841 року англійський хімік Уоррен де ла Рю помістив платинову спіраль у скляну ковбу, відкачавши повітря: платина витримувала жар, але була надто дорогою.

Хто винайшов лампочку? Прорив стався, коли з'явилися глибші вакуум-насоси та дешевий вуглець. У 1860-х Джозеф Суон експериментував з карбонізованим папером, а в 1879-му Томас Едісон — з бамбуковим волокном, що дозволило лампі горіти впродовж багатьох годин.

Вже 1880 року почався серійний випуск ламп Едісона, а 1882-го запрацювала перша міська електростанція на Перл-стріт у Нью-Йорку, внаслідок чого електричне освітлення поступово витіснило газ.

Хто винайшов перший ліхтар на електриці

Залишалося зробити світло портативним. Мініатюрні лампи розжарювання діаметром лише кілька міліметрів з'явилися на початку 1890-х, але їм потрібні були легкі та герметичні джерела енергії. Рішенням став сухий гальванічний елемент Карла Гасснера (патент 1888), що давав стабільну напругу. Комбінація маленької лампочки та сухих батарей вперше дозволила помістити світло в кишеню: в 1899 році інженер Девід Місселл запатентував «flash light» — прототип електричного ліхтаря.

Назва «flash light» («спалахуюче світло») виникла не просто так: перші батареї мали надто малу ємність та дуже швидко розряджалися, тому ліхтарі генерували лише короткі спалахи. Попри це, сама ідея виявилася перспективною, що швидко зацікавила бізнесменів.

Комерційний успіх винаходу забезпечив бізнесмен Конрад Х'юберт, власник компанії American Electrical Novelty & Manufacturing Co. Він купив патент у Місселла, доопрацював корпус та розпочав масове виробництво під брендом Ever Ready. Вже до кінця 1899 року електричні ліхтарі продавалися по всій Америці та Європі.

Так еволюція від дугового спалаху до кишенькового променя завершилася лише за одне століття та почалася історія справжнього портативного світла.